Переможці про Конкурс студентських шекспірознавчих досліджень

Вересень – це початок нового навчального року, час, коли з’являються нові плани, ініціативи і проекти. Але перш ніж наважуватись на нові кроки на шляху до «шекспірізації» усієї країни, слід підбити підсумки року, що минув. Однією з найяскравіших подій року став Всеукраїнський конкурс студентських наукових шекспірознавчих досліджень, який проводився Українським шекспірівським центром при Класичному приватному університеті спільно з Інститутом літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України за сприяння Союзу Українок Америки. Поділитись своїми враженнями ми попросили переможців конкурсу, які посіли перші місця, Богдана Корнелюка (Запоріжжя) і Анну Захаржевську (Київ).

Богдан Корнелюк:

На мою думку, конкурс студентських шекспірознавчих досліджень – це не просто змагання молодих науковців, а, передусім, величезний крок на шляху до своєрідного ренесансу інтересу українського читача до творчості Великого Барда. На жаль, твори драматурга, що вже багато століть вважаються втіленнями мистецької довершеності та ідейного багатства, заслуговують, згідно із діючою програмою із зарубіжної літератури в школі, лише на два уроки у 8 класі. Тому невимовно приємно, що завдяки старанням співробітників Українського шекспірівського центру наукові інтереси студентства були звернені на творчий доробок Вільяма Шекспіра, який безумовно заслуговує глибокого аналізу. Конкурс довів, що гуманістичну глибину творів цього видатного письменника неможливо пізнати через ознайомлення зі стислими та скороченими переказами, для цього необхідне вдумливе прочитання, яке потребує часу, що втім не назвеш згаяним. Сам же процес написання конкурсної роботи, яка для мене стала своєрідною «пробою пера» у галузі шекспірознавства, був дійсно захопливим завдяки цінним порадам і досвіду, якими поділилась зі мною мій науковий керівник кандидат філологічних наук, доцент Василина Катерина Миколаївна. Ентузіазм зростав ще й завдяки розумінню того, що за багато століть наукових студій у творчому доробку англійського Барда залишається так багато незвіданого та недослідженого. Хотілося б, щоб це змагання студентів стало доброю традицією та інтелектуальним плацдармом для зацікавлення вітчизняного читацького загалу творчістю ренесансного генія.

Висловлюючи подяку організаторам проекту – Українському шекспірівському центру при Класичному приватному університеті, Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України та спонсорам заходу – Союзу Українок Америки, хотілося б зазначити, що конкурс став одним із небагатьох інтелектуальних змагань, де переможці отримали дійсно достойну винагороду. Без жодних вагань та внутрішніх протиріч мною було прийняте рішення віддати частину виграшу задля розвитку українського шекспірознавства. Звичайно, цей внесок не зможе докорінно змінити горизонти читацьких вподобань та наукових зацікавлень українців, але, впевнений, що будь-яка велика справа вибудовується із маленьких кроків, що в перспективі торують велику дорогу.

Анна Захаржевська:

Моє знайомство з творчістю Шекспіра почалося майже так само як і в сотень інших дітей – з «Ромео та Джульєтти», включених до шкільної програми. Звичайно, і до цього часу я неодноразово чула ім’я Великого Барда, читала окремі сонети, гортала знайдені у батьківській бібліотеці збірки трагедій та комедій, не наважуючись проте прочитати будь яку з них повністю. Перше, те ще учнівське знайомство надало мені сміливості піти далі й таки перечитати деякі твори з тих збірок, хоча зрозуміла з того я не так вже й багато. Все змінилося у дев’ятому класі, коли мене запросили взяти участь у конкурсі-захисті Малої академії наук, хоча й тут мій шлях до Шекспіра не був прямим – тоді його тексти здавалися мені дещо важкими, зарозумілими, врешті-решт, темою тієї своєї розвідки, як і наступної, з якою я брала участь у конкурсі наступного року, я обрала поезію Байрона. Цей досвід дав мені надзвичайно багато: я навчилася по-іншому дивитися на літературні твори, глибше поринати у їх сутність. Крім того, я декілька разів брала участь у конкурсах перекладів сонетів Великого Барда, які проводила Лабораторія ренесансних студій. Можливо саме тому під час написання своєї роботи в одинадцятому класі я знову повернулася до Шекспіра. І хоча тоді об’єктом мого дослідження був лише один 144-й сонет, але я вважаю, що завдяки цій роботі я дізналась про Великого Барда більше, ніж за всі попередні роки навчання, за що потрібно висловити величезну подяку моїм керівникам, з якими мені надзвичайно щастило.

Після закінчення школи я вирішила не розлучатися з літературою та іноземними мовами, тому обрала відповідну спеціальність, про що жодного разу не пошкодувала (і навряд коли шкодуватиму), адже вже перші лекції зі світової літератури та літературознавства показали мені, як багато я ще не знаю у цій галузі. Тому коли мені запропонували взяти участь у Всеукраїнському конкурсі студентських наукових шекспірознавчих досліджень, я з радістю скористалась цією можливістю, адже це дало мені змогу випробувати набуті за перший рік навчання в університеті знання на практиці, а також повернутися до справи, яка мені дійсно подобалась. Звичайно, я, студентка тоді лише першого курсу, не сподівалася на призове місце, а тим більше на перемогу. Саме тому результати конкурсу стали для мене приємною несподіванкою. Проте головним призом стала саме можливість продовжити свою роботу з творчістю Шекспіра, адже саме його творчість колись допомогла мені повірити у свої сили, обрати свій шлях в житті. Тому я вважаю за потрібне вкласти частину отриманої за перше місце премії у спорудження пам’ятника Шекспіру – нехай ця велична постать надихає ще більше людей, як вона подарувала натхнення мені. Крім того, я хочу висловити величезну подяку своєму науковому керівнику, кандидату філологічних наук, професору Жлуктенко Наталії Юріївні, а також членам Союзу Українок Америки, усім співробітникам Лабораторії ренесансних студій і Українського шекспірівського центру Інституту іноземної філології Класичного приватного університету, адже саме завдяки ним відбувся цей конкурс та безліч інших.