Дар’я Москвітіна
Голосуймо за Річарда!
Якби англійський король Ричард ІІІ жив сьогодні, він неодмінно був би успішним політиком… Образ підступного інтригана, макіавелліста, який вважає, що мета у будь-якому разі виправдовує засоби, був актуальним завжди, а надто вже зараз. Втім, якби дії цього неординарного монарха були вмотивовані лише жадобою влади, він не став би одним із найяскравіших образів у галереї шекспірівських персонажів. Під геніальним пером великого Шекспіра Ричард Глостер перетворився на одного з найпідступніших і найкривавіших злочинців, якому важко знайти рівних у світовій літературі. Всю глибину Шекспірового задуму, як і всю масштабність постаті Ричарда ІІІ легше осягнути там, де слово великого англійського драматурга постає у всій своїй багатогранності і багатовимірності – у театрі.
25 жовтня запоріжці мали чудову можливість долучитися до геніальної драматургії і до віртуозної акторської майстерності. У цей день на сцені Запорізького обласного академічного музично-драматичного театру ім. В.Г.Магара в рамках ІІІ Всеукраїнського фестивалю академічних театрів „Данапріс –
Прем’єра цієї моновистави відбулась 29 липня 2007 року, і з того часу вона не сходить з підмостків найкращих театральних центрів Москви. Від інших постановок Шекспірової хроніки вона відрізняється насамперед незвичною режисерською і акторською інтерпретацію образу головного героя. Якщо у традиційних постановках Ричард – людина, яка прагне влади і в боротьбі за корону не зупиняється ні перед чим, то у трактовці Ервіна Гааза – це, перед усім, нещасна людина. Народжений калікою і позбавлений материнської любові, Ричард, що має гострий розум і неабиякі здібності, змушений сам пробивати собі дорогу в житті. Керуючись принципом „якщо не я, то мене”, він намагається захиститися від ворожості і зневаги оточуючих, однак не помічає, що захист давно перейшов у напад, кривавий і підступний. І коли його жертвами стають невинні діти, то навіть саме небо протестує проти задумів тирана.
Саме такого Ричарда ІІІ – нещасну людину, яка свідомо стала на шлях злочину – представив запорізькому глядачеві Ервін Гааз. Не переповідаючи сюжету хроніки, він обрав для своєї моновистави лише ті фрагменти шекспірівського тексту, які „працюють” на найповніше розкриття образу героя. Віртуозна акторська гра, блискавичні зміни емоційної тональності, майстерне обігрування прихованих психологічних нюансів – усе це тримає глядача у постійній напрузі. Жіночі і дитячі голоси, які лунають під час вистави, створюють приголомшливий ефект присутності інших героїв, змушуючи вірити, що, попри всі закони монодрами, Ричард на сцені не один.
Сценографія вистави – підкреслений і продуманий мінімалізм. Ніяких фанерних палаців та бутафорських мечів, лише ширма з натягнутою на неї „шкурою” білого кабана – тварини з герба Глостерів, лялька Панч з англійського народного театру, стілець і трость. Останні два предмети –повноправні учасники вистави, які, за бажанням Ричарда обертаються на що завгодно: стілець – на царську корону і тюремну решітку, трость – на меч, лопату, рушницю, парасольку… За допомогою ляльки – значимого у контексті даної вистави символу – Ервін Гааз маркує присутність на сцені Річмонда – визволителя Англії від жорстокого тирану.
Не буде перебільшенням сказати, що моновистава Ервіна Гааза вразила запорізьку публіку – доказом цього були довгі овації та квіти, якими вдячні глядачі вшанували гостя з Театру на Таганці. Вічне Шекспірове слово, а також оригінальна режисура та блискуче виконання – усе це стало запорукою справжнього тріумфу моновистави „Ричард ІІІ” в Запоріжжі.