Архів подій

​Актуальна інформація про учасників конкурсу 2019р.   ​Всеукраїнський шекспірівський конкурс студентських дослідницьких і креативних проектів імені Віталія Кейса   МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАКАЗ м. Київ 15. 03. 2019 р.                                                                                        №  357 Про проведення Всеукраїнського шекспірівського конкурсу студентських дослідницьких і креативних проектів імені Віталія Кейса                     

Sokolova Boika. A Very Modern Tragedy: Ralph Fiennes’ Adaptation of Shakespeare’s Coriolanus (2011)

Соколова Бойка. Дуже сучасна трагедія: адаптація шекспірівського «Коріолана» (2011) Ральфа Файнса [1]. У статті розглядається екранізація шекспірівської п’єси «Коріолан», здійснена Ральфом Файнсом, а також вплив на неї історичної спадщини тих місцевостей, де відбувалися зйомки. Аналізуються аспекти, пов’язані з часом і місцем дії, підбором акторів, гендерними відносинами та змінами в п’єсі Шекспіра, внесеними в процесі осучаснення. Особлива увага

Holger Klein. The Dramatist, the Text, and the Director: reflections on an ever-intriguing triangle

Кляйн Хольґер. Драматург, текст і режисер: роздуми про вічно інтригуючий трикутник. [1] Автор статті розмірковує над сутністю переосмислення текстів п’єс великого англійського драматурга у численних театральних постановках та кіноверсіях. При цьому він висловлюється проти нівелювання понять «автор» і «текст п’єси», що нерідко спостерігається у наукових розвідках ХХ–ХХІ століть. Таке розмивання концептів авторства та драматичного тексту властиве, зокрема, і

Михед Т. Топос “liberty / freedom” як семантичний оптимізатор художнього простору «Бурі» Вільяма Шекспіра

Об’єктом аналізу в статті є п’єса В. Шекспіра «Буря», що розглядається крізь призму функціонування засадничого для реалізації концептуального комплексу твору топосу свободи, уформованого за допомогою полісемантичних іменників liberty / freedom. У роботі йдеться про етимологію цих синонімічно близьких понять, збіги й відмінності у їхній семантиці, а також модуси функціонування в художньому просторі «Бурі». При аналізі топосу свободи

Moskvitina Daria. En/decoding Shakespeare on the Present-day Ukrainian Stage: a Case of Vlad Troitskyi

Москвітіна Дар’я. За/розкодування Шекспіра на сучасній українській сцені: випадок Влада Троїцького. Постановки Шекспірових драматургічних творів завжди були універсальною відповіддю на різноманітні естетичні, політичні та соціальні виклики доби. У сьогоднішньому мінливому світі кожна подібна вистава не тільки відкриває нові грані знайомих сюжетів, але й допомагає осмислити певний травматичний досвід. Завдяки своїй надзвичайній гнучкості, тексти Шекспіра здатні взаємодіяти

Хитрова-Бранц Т. Актуалізація шекспірівської творчості в драматургії Я. Ленца

Творчість німецького драматурга Я. Ленца відзначається певною амбівалентністю рецепції його здобутків – він одночасно вважається і автором «другого ряду», і надзвичайно оригінальним та самобутнім письменником. У статті аналізується специфіка рецепції шекспірівської спадщини в його творах, що простежується як на структурному (характер кореляції сюжетних ліній, зростаюча роль хронотопу в розвитку сюжету, відмова від класицистичного принципу «трьох єдностей»,

Павленко І. «Гамлет» В. Шекспіра та О. Сумарокова: зміна культурного коду (деякі спостереження)

У статті розглядаються причини трансформації трагедії В. Шекспіра «Гамлет» в однойменному творі першого російського професійного драматурга О. Сумарокова, стверджується думка про те, що кардинальні зміни були зумовлені не тільки потребою узгодити трагедію з тогочасним жанровим каноном, але й рівнем розвитку російської культури, літератури зокрема, необхідністю адаптації твору до потреб та можливостей російського читача і глядача, що й

Пастушук Г. Акторський феномен Роберта Арміна і «драматичний канон» Вільяма Шекспіра: друк у постановці чи постановка у друці?

Автор, застосовуючи стратегії «нового історизму» та інтертекстуальний аналіз, а також посилаючись на розвідки відомих іноземних шекспірознавців, висновує гіпотезу про те, що тісна співпраця Вільяма Шекспіра з одним із найталановитіших акторів в історії європейського театру мала вплив на формування фінальної версії відомих п’єс, творених в епоху зародження літератури (зокрема драми) як фіксованого друкованого тексту. Проводиться аналіз

Коломієць Л. Український Шекспір як досвід переісточення рідної мови

У статті розглядається історія українських перекладів п’єси Вільяма Шекспіра «Гамлет» у контексті формування канону зарубіжної класики, в якому Шекспір посів найважливіше місце, оскільки перекладами його творів від останньої чверті ХІХ ст. і до сьогодення вимірювалося стилістичне дозрівання української мови. Висвітлюються принципові позиції перекладацької програми письменників-народників кінця ХІХ ст., неокласиків та діячів національно-культурного ренесансу 1920-х – початку 1930-х років,

Ковбасенко Ю. «Сини вічності і слави»: мотив “exegi monumentum” у творчості В. Шекспіра та його наступників

У статті з урахуванням концептуальних положень “теорії канону” (“Canon Theory”) в компаративному аспекті розглянуто специфіку, основні закономірності та результати авторефлексії, самооцінки власної творчості письменниками, котрі перебувають у центрі національних (і світового) літературних канонів і чия творчість уникла забуття протягом століть (Квінт Горацій Флакк, Вільям Шекспір, Джон Мільтон, П’єр Ронсар, Роберт Бернс, Адам Міцкевич, Шарль Бодлер, Олександр Пушкін, Тарас Шевченко, Максим Рильський та ін.).