Сонет Прохорової Катерини
9-Б, гімназія №3, м.Миколаїв
Цей світ був темний, дикий і простий,
Лиш праведний у нім міг мати крила,
Твоя душа в нім істину відкрила,
Великий, неосяжний світ земний.
Як ти зумів, скажи мені, Поете,
Закодувати так Свої думки
У мудру драму й пристрасні сонети?
Це – таємниця людству навіки!
Нікого не лишає осторонь
Ця слава, що межує із презирством,
Ця пристрасть, що породжує вогонь,
Ця правди боротьба із лицемірством.
…А серце розірвалось від зітхання,
І в нім — велика тріщина кохання.