В. Шекспір
91 сонет
переклала Остапчук Маргарита
11-М, НВК №9, м.Луцьк
Когось втішають слава й родовід,
Когось – багатство, розум, м’язів міць,
Когось – вбрання строкатий оксамит,
Когось – хорти, когось – хода лошиць.
В усякого на світі цім – своє,
Що насолоду повсякчас несе.
Та це – дрібниці, адже в мене є
У серці скарб, цінніший над усе.
Твоє кохання… Ним живу лиш я,
І блідне все порівняно із цим:
Походження, багатство, хист, вбрання,
І пишний герб, що прикрашає дім.
Як відбереш цей скарб у мене ти,
Я стану бранцем горя й самоти.