Соколова Бойка. Дуже сучасна трагедія: адаптація шекспірівського «Коріолана» (2011) Ральфа Файнса [1]. У статті розглядається екранізація шекспірівської п’єси «Коріолан», здійснена Ральфом Файнсом, а також вплив на неї історичної спадщини тих місцевостей, де відбувалися зйомки. Аналізуються аспекти, пов’язані з часом і місцем дії, підбором акторів, гендерними відносинами та змінами в п’єсі Шекспіра, внесеними в процесі осучаснення. Особлива увага
Читати повністю 30.01.2019 пока нет комментариев 877Кляйн Хольґер. Драматург, текст і режисер: роздуми про вічно інтригуючий трикутник. [1] Автор статті розмірковує над сутністю переосмислення текстів п’єс великого англійського драматурга у численних театральних постановках та кіноверсіях. При цьому він висловлюється проти нівелювання понять «автор» і «текст п’єси», що нерідко спостерігається у наукових розвідках ХХ–ХХІ століть. Таке розмивання концептів авторства та драматичного тексту властиве, зокрема, і
Читати повністю пока нет комментариев 807Об’єктом аналізу в статті є п’єса В. Шекспіра «Буря», що розглядається крізь призму функціонування засадничого для реалізації концептуального комплексу твору топосу свободи, уформованого за допомогою полісемантичних іменників liberty / freedom. У роботі йдеться про етимологію цих синонімічно близьких понять, збіги й відмінності у їхній семантиці, а також модуси функціонування в художньому просторі «Бурі». При аналізі топосу свободи
Читати повністю пока нет комментариев 2034Москвітіна Дар’я. За/розкодування Шекспіра на сучасній українській сцені: випадок Влада Троїцького. Постановки Шекспірових драматургічних творів завжди були універсальною відповіддю на різноманітні естетичні, політичні та соціальні виклики доби. У сьогоднішньому мінливому світі кожна подібна вистава не тільки відкриває нові грані знайомих сюжетів, але й допомагає осмислити певний травматичний досвід. Завдяки своїй надзвичайній гнучкості, тексти Шекспіра здатні взаємодіяти
Читати повністю пока нет комментариев 716Творчість німецького драматурга Я. Ленца відзначається певною амбівалентністю рецепції його здобутків – він одночасно вважається і автором «другого ряду», і надзвичайно оригінальним та самобутнім письменником. У статті аналізується специфіка рецепції шекспірівської спадщини в його творах, що простежується як на структурному (характер кореляції сюжетних ліній, зростаюча роль хронотопу в розвитку сюжету, відмова від класицистичного принципу «трьох єдностей»,
Читати повністю пока нет комментариев 965У статті розглядаються причини трансформації трагедії В. Шекспіра «Гамлет» в однойменному творі першого російського професійного драматурга О. Сумарокова, стверджується думка про те, що кардинальні зміни були зумовлені не тільки потребою узгодити трагедію з тогочасним жанровим каноном, але й рівнем розвитку російської культури, літератури зокрема, необхідністю адаптації твору до потреб та можливостей російського читача і глядача, що й
Читати повністю пока нет комментариев 1753Автор, застосовуючи стратегії «нового історизму» та інтертекстуальний аналіз, а також посилаючись на розвідки відомих іноземних шекспірознавців, висновує гіпотезу про те, що тісна співпраця Вільяма Шекспіра з одним із найталановитіших акторів в історії європейського театру мала вплив на формування фінальної версії відомих п’єс, творених в епоху зародження літератури (зокрема драми) як фіксованого друкованого тексту. Проводиться аналіз
Читати повністю пока нет комментариев 975У статті розглядається історія українських перекладів п’єси Вільяма Шекспіра «Гамлет» у контексті формування канону зарубіжної класики, в якому Шекспір посів найважливіше місце, оскільки перекладами його творів від останньої чверті ХІХ ст. і до сьогодення вимірювалося стилістичне дозрівання української мови. Висвітлюються принципові позиції перекладацької програми письменників-народників кінця ХІХ ст., неокласиків та діячів національно-культурного ренесансу 1920-х – початку 1930-х років,
Читати повністю 29.01.2019 пока нет комментариев 2025У статті з урахуванням концептуальних положень “теорії канону” (“Canon Theory”) в компаративному аспекті розглянуто специфіку, основні закономірності та результати авторефлексії, самооцінки власної творчості письменниками, котрі перебувають у центрі національних (і світового) літературних канонів і чия творчість уникла забуття протягом століть (Квінт Горацій Флакк, Вільям Шекспір, Джон Мільтон, П’єр Ронсар, Роберт Бернс, Адам Міцкевич, Шарль Бодлер, Олександр Пушкін, Тарас Шевченко, Максим Рильський та ін.).
Читати повністю пока нет комментариев 1660В центрі уваги статті – концептуальне поле художнього осмислення екзилю в творах В. Шекспіра. Автор акцентує увагу на суголосності певних ідей ренесансного драматурга з інтелектуальними рефлексіями сучасних теоретиків вигнання, зокрема, Ю. Кристевої (втрата мови, як найтрагічніший атрибут вигнання), Е. Саїда (зростання національної свідомості як продуктивний чинник протидії руйнівній силі вигнання; ототожнення вигнання зі смертю; продуктивна сила вигнання), Ч. Мілоша
Читати повністю пока нет комментариев 1040