Оригінал: https://rpo.library.utoronto.ca/content/salve-deus-rex-iudaeorum
Еміля Бассано Ланьє/Ланьєр
Виправдання Єви (заради захисту жінок)
Пілатові слід справу розглядать,
І перед ним Ісус став, безневинний.
Царів, закони вмів Він шанувать,
Але тепер в оковах, плачу гідний.
Правителю, не треба поспішать!
У кров святу ти не занур рук сильних.
Твоя достойна жінка так благає:
Її Спаситель хай спасіння має!
Жорстокість варварську геть прожени,
Жаліючи, судити чесно станеш.
Від істини очей не відверни:
Засудиш – і своє ти серце зрадиш.
Він – твій Спаситель! Кари не чини,
Коли життя й заслуги ти розглянеш!
Не дозволяй жіноцтву хизуватись,
Як схибить муж, що мав розпоряджатись!
Так хибі чоловічій – нас звільнить
І зменшити суттєво ту провинність,
Що Єва сміла від плодів вкусить
Й з Адамом любим ними поділилась.
Вона була лиш добра. Встановить
Була безсила, що тут зло таїлось.
Підступний змій усіх жінок так зрадив,
Щоб нас згубити, задум свій впровадив.
Вона ж з невинним розумом була
І хитрості не вміла розпізнати.
Якби, що втратимо, пізнать могла,
Не стала б хитрому відповідати.
Підступність для обману шлях знайшла,
А чиста зла не думала вчиняти.
Згадала слово Боже, змій же ствердив:
Змудріють, мов боги, й не буде смерті.
Та слушно б осуд і Адам дістав:
Значна провина в жінки, в нього ж – гірша.
Слабка давала, сильний би не брав,
Та взяв він. Сором більш, бо влада вища:
Хоч жінку хитрий змій переконав,
Та муж мав бути Богу найвірнішим.
Він над землею став владарювати
Перш, ніж жона розпочала зітхати.
Господь рукою вічною створив
Його, щоб був – істота досконала.
Знав чоловік, що Бог заборонив,
І знав: його б за ослух смерть спіткала.
Над морем і землею він царив –
Та яблуко грішити спонукало.
Життям від Бога ризикнув гарненько –
Приніс неславу нам та небезпеку.
Та докоряєте терпінню ви
І винуватите жінок нещасних.
Муж не послухав ради голови,
Зневажив він великий розум власний.
Бажання знань – шлях Єви до вини,
А чоловік згрішив, бо плід прекрасний.
До нього змій підступний не звертався.
Хотів він яблук сам. Хто б сперечався?
Не Єва, ні, бо гріх її – любов
Надмірна, з любим змусила ділитись,
Щоб нею знайдене і він знайшов,
Щоб розум мужа теж міг прояснитись.
Докорів Божих муж не мовив знов,
І жінки не примушував винитись.
Чоловіки знання свої великі
Одержали з рук Єви – наче з книги.
Якщо хоч трохи зла лишилось в ній,
То винний чоловік: постала з нього.
Як світ один у безлічі живій
Нас винуватить: ось знаряддя злого,
Біду чоловікам наслав так змій –
То ось ваш гріх. Не сором вам від цього?
Жона – слабка, і стала змія слухать.
Ви ж – злі, тому Син Божий звідав муки.
Якщо несправедлива смерть – Йому,
То Євин гріх – дрібне ще злодіяння.
Гріхи всі смертні, що до помсти звуть,
Не витримають з вашим порівняння.
Як декілька світів скликать на суд,
Де зробить Бог гріхів підсумування –
Ваш гріх один всю суму перевищить,
Мов Сонце, що за зірочку ясніше.
То волю хай знов матимемо ми –
Себе володарями не вважайте!
Страждаємо, щоб ви у світ прийшли –
Жорстокості до нас не проявляйте!
Ви впали до ще гіршої вини –
То ми вам рівні? Ви рабинь звільняйте!
Слабка згрішила жінка, це буденно.
Ваш гріх – не вибачений, нескінченний.
На нього згоди нашої нема.
За нас твоя, Пілате, жінка мовить:
Був сон лише, та вражена вона,
Помилувати Праведника просить.
Його жалієш ти, так не дарма.
Чом хочеш, мов Саул, ти зло дозволить?
Не погуби Його, добру Він служить,
Прийняв би смерть, та спас твою цим душу.
Переклад 27.11.2024